спливають відра
так одне за одним
повз околіт і
повз корови сонні
пливуть собі і
наче церква дзвонять
і наче плачуть
краплями зісподу
а дід мій стали і на
хвіртку сперлись
а дідові роса
покрила смушки
і тінь його дуби
під вітром глушать
і тінь його вже
під дубами вмерла
він ще граблями
вогнище ворушить
рясніють іскри а
за ними темно
дубове листя
падає на землю
і шелестить і
обростає душу
а він сміється з
інеєм на віях
і пара з рота
проганяє темінь
двори довкіл
порожні і таємні
очима
причілковими видніють
постоять трохи й
підуть собі в хату
посунуть ніч
уляжуться на черінь
павук снує і миші
лущать зерно
а комини вдихають
чорну м’яту
а комини вдихають
чорну м’яту
й віконна рама
хрестиком на дверях
2010р.
Немає коментарів:
Дописати коментар