1
сонце стоїть високо над возами
і голосно лускає
як стручок квасолі
випускає жовтий дим
і ледь помітні цяточки
від цього тітки на возах
зітхають
а дядьки гукають на коней
і ласкаво поглядають на тіток
сонце пряжить
і руки на лантусі
2
день міцний як горіх
як бубон
горщики на тину бринять
на них сідають оси
жіночий голос
наповнює подвір’я
розплетеною косою
стікається з пагорба
радісно плеще в долоні
сягає води
і холоне холоне хлюпоче
цідилок на кілку
мріє про тепло
і пахне
сивими вечірніми годинами
3
тільки розлогі верби
не сумують
не ворушаться
не поспішають
їхні думи утворюють коло
від коріння до неба
від неба крізь листя додолу
до коріння
вони не бачать довкола
а мовчки слухають землю
за лісом
пралісом
підперла дощем
сінокоси
осінь
пасе свої вівці
ходить по нивці
а вівцям
кошара
сниться
4
нарешті
голосно засинають ліси
і сутінь
як стара баба
розкладає свої клунки
сходить собаче виття
округлює місяць
він гасить усі кроки
і кладе навзнак годинники
а лисиця
нишпорить дворами
визбирує біле пір’я
2005р.
Немає коментарів:
Дописати коментар