Там, де Сінай вогнем
розквітнув,
Любить Її проміння дим,
Її не знаючи, в молитві
Плекати палкість безнадій.
Любить Її проміння дим,
Її не знаючи, в молитві
Плекати палкість безнадій.
Від лазурових
фіміамів,
Від лілій марного
вінця
Втікати...
відцуравшись храму
і славослівного
жерця,
Щоб десь у
океанських далях,
У сподіваннях на
святе,
Шукати слід її
сандалій
Між кучугурами
пустель.
_________________________
Поэзия
Над высью пламенной СинаяЛюбить туман Её лучей,
Молиться Ей, Её не зная,
Тем безнадёжно горячей.
Но из лазури фимиама,
От лилий праздного венца,
Бежать… презрев гордыню храма
И славословие жреца,
Чтоб в океане мутных далей,
В безумном чаянье святынь,
Искать следов Её сандалий
Между заносами пустынь.
Немає коментарів:
Дописати коментар