середа, 2 листопада 2011 р.

З Іннокєнтія Аннєнского. Поезія.


Там, де Сінай вогнем розквітнув,
Любить Її проміння дим,
Її не знаючи, в молитві
Плекати палкість безнадій.

Від лазурових фіміамів,
Від лілій марного вінця
Втікати... відцуравшись храму
і славослівного жерця,

Щоб десь у океанських далях,
У сподіваннях на святе,
Шукати слід її сандалій
Між кучугурами пустель. 

_________________________

Текст оригіналу:

Поэзия

Над высью пламенной Синая
Любить туман Её лучей,
Молиться Ей, Её не зная,
Тем безнадёжно горячей.


Но из лазури фимиама,
От лилий праздного венца,
Бежать… презрев гордыню храма
И славословие жреца,


Чтоб в океане мутных далей,
В безумном чаянье святынь,
Искать следов Её сандалий
Между заносами пустынь.

Немає коментарів:

Дописати коментар