четвер, 3 листопада 2011 р.

З циклу "Просто безвихідь"

1
годинник поволі
починає рухатись навпаки
свідомо прискорюючи свої кроки
в такт із блискучим лезом
тінь якого
вже давно лежить
на моїх венах

2
а матове
пружне поле Твого живота
розпливалося стискалося
і жадало пекучої насолоди
моїх пальців
як зелених подорожників
що до ранку мають
висохнути і
померти



3
а очі Твої -
то тихе безпам'ятство лісу
який Ти колись загубила

а очі Твої ---
то страшне божевілля
самотнього вовка
який ніяк не може знайти
гнилого пенька
щоб поскімлити в нього

а очі Твої - це я
і тому я ніколи й ніде
більше Тебе не шукатиму

4
от і все
тільки все - це Ти
і навіть повітря
і балкон
о Господи!
так манить до себе
що вчувається
вже кожне Твоє відлуння
у вухах
коли я падатиму

Немає коментарів:

Дописати коментар