четвер, 3 листопада 2011 р.

Безпомічність першої криги, що тонко дзвенить під ногами


                                                                                      Любові Долик

Безпомічність першої криги, що тонко дзвенить під ногами,
Невтоленість талого листя, оголеність шалого суму,
Де Ваше осіннє море прощалося з берегами,
Я вчора ходив, я вчора до ранку ходив і думав

Про те що губила мова, про те що ховала в морі,
Про те що вона не знала, на що їй забракло сили...
І сяяло Ваше серце у лоскотному безмовї,
Пошерхлі осінні квіти йому пастухи носили.

Складали до ніг жмутами – творили велику повінь,
Де Ваше осіннє море прощалося з берегами...
Й супроти такої тиші було моє кожне слово
Безпомічне, наче крига, що тонко дзвенить під ногами. 

2010р.

Немає коментарів:

Дописати коментар