Це сонце тисне.
Сонце висне високо.
Це сонце воском у
його руках.
У серпні –
вродить. В листопаді – висохне.
Ласкавий сум. І
палиця легка.
Упали хмари в
серце переоране.
В руках то час,
то хмари, то вода.
Вона студена –
захолонуть корені.
Тоді й засне душа
його гніда.
Він буде теплим і
пшеницю вимріє.
А сад прозорим
легшанням вродив.
Двоїться зір.
Зітхають ранні вирії.
Виходять з дупел
перші холоди.
2002р.
Немає коментарів:
Дописати коментар