четвер, 3 листопада 2011 р.

З Артюра Рембо. Моя циганщина


Тримав я кулаки у порваних кишенях.
На подорож якраз пальто моє було.
О Музо! Я тобі незрадно бив чолом,
і мріяв про любов – ошатну і натхненну.

Були мої штанці діряві і єдині.
Немов Мізинчик я, зерном  юнацьких рим
кропив широкий шлях. А сни мої беріг
дідусь Великий Віз у зорянім шамрінні.

Я вечір наслухав. І вересневий вечір
росою ледь торкнув чола мого краєчок,
як молодим вином, як вогником свічі.

Сидів я серед рим, немов блідий відлунок,
шнурки моїх штиблет були мені за струни –
і я на лірі грав, край стежки, уночі.

Немає коментарів:

Дописати коментар