четвер, 3 листопада 2011 р.

СМЕРТЬ АДОНІСА


сутінь тече тобою чи ти протікаєш сутінь
хтозна та ти кричиш далі текти не хочеш
час перекинув віття віття закрило очі
все що тебе рятує те й убиває хлопче
стане колись подейшлим те що було майбутнім

ти знаєш коли почався задовго іще до себе
хітоном твоїм земля прив’язувалась до неба
три молоді богині в пружках його ховались
метелики їхніх повік твої золотили ребра
пергою сипалась хіть бики і троянди спали

сяяли ті золочини сонцем яскріло тіло
краяли ті золочини серце твоє трояке
перше було тривожне і зацвітало білим
друге було гаряче і розкривалось маком
третє було твоє і вистрибнути хотіло

його не пускала шкіра била в усі литаври
трьома голосами вкрита трьома голосами гнана
вона тебе обростала потріскувала срібляно
вона не хотіла смерті вона не приймала кари
бо в часі де ти почався і досі ще хлопче ранок

лишень одвернутись варто бики і троянди змовкнуть
мисливиця богорівна наллє свої очі гнівом
ти бігтимеш ти спіткнешся так начебто ненароком
і поки стечеш ти кров’ю і поки наллєшся соком
ти чутимеш як голосять її золоті тятиви

коли вже настане вечір і ти проростеш із хмизу
і час западеться в землю твоїми квітками п’яний
вже більше не буде рано а значить не буде пізно
ти чутимеш як течеш ти і зверху течеш і знизу
нарешті течеш як хочеш розкуто і нездоланно

2010р.

Немає коментарів:

Дописати коментар