сутінь тече тобою
чи ти протікаєш сутінь
хтозна та ти
кричиш далі текти не хочеш
час перекинув
віття віття закрило очі
все що тебе рятує
те й убиває хлопче
стане колись
подейшлим те що було майбутнім
ти знаєш коли
почався задовго іще до себе
хітоном твоїм
земля прив’язувалась
до неба
три молоді богині
в пружках його ховались
метелики їхніх
повік твої золотили ребра
пергою сипалась
хіть бики і троянди спали
сяяли ті золочини
сонцем яскріло тіло
краяли ті
золочини серце твоє трояке
перше було
тривожне і зацвітало білим
друге було гаряче
і розкривалось маком
третє було твоє і
вистрибнути хотіло
його не пускала
шкіра била в усі литаври
трьома голосами
вкрита трьома голосами гнана
вона тебе
обростала потріскувала срібляно
вона не хотіла
смерті вона не приймала кари
бо в часі де ти
почався і досі ще хлопче ранок
лишень
одвернутись варто бики і троянди змовкнуть
мисливиця
богорівна наллє свої очі гнівом
ти бігтимеш ти
спіткнешся так начебто ненароком
і поки стечеш ти
кров’ю і поки наллєшся соком
ти чутимеш як
голосять її золоті тятиви
коли вже настане
вечір і ти проростеш із хмизу
і час западеться
в землю твоїми квітками п’яний
вже більше не
буде рано а значить не буде пізно
ти чутимеш як
течеш ти і зверху течеш і знизу
нарешті течеш як
хочеш розкуто і нездоланно
2010р.
Немає коментарів:
Дописати коментар