наша мова – молочна.
у неї рожеві губи.
із цинізму виходять
спокійніші і біліші.
всім хотілося б знати,
що їх неодмінно
люблять
і хапаються як по кишенях
наша мова – ласкава.
особливо – до емігрантів.
їхні руки болять
і ледве витримують почерк.
від терпіння до слави –
декілька виграшних партій
й трохи віри що зграя –
не вовча.
наша мова – яскрава
немов закордонний фломастер.
він так добре малює
дитячі сонця і квіти.
а якщо вже до справ
то на них треба стільки
часу –
ледве стане на те
аби щось зрозуміти.
от і досить про мову.
наш язик – ембріон знамена.
тільки дуже складна
анатомія м’язів
та як дійде до крові
вже знайдеться десь письменник
і напише нам казку
в якій будемо разом
2005р.
Немає коментарів:
Дописати коментар