четвер, 3 листопада 2011 р.

Приходять із Господнього безсоння


Приходять із Господнього безсоння,
ні в кого не питаючи бродів,
з душі моєї напувати коней
на чорний берег вірші молоді.

Шаліють коні. Сатаніють коні.
У вершників багріють рукави.
Вони мовчать. Пекельний їхній гонор –
молодший брат пожарів лісових.

Лютують коні. Огнедишуть коні.
І врешті рвуть повіддя із руки.
Лягають переможені комонні
воді на груди досвітком гірким.

Вода складе їм сідла в узголовї.
Вода птахів неситих прожене.
А спрагу серця погамує кровю,
що трохи пахне віршем і конем.

2007р. 

Немає коментарів:

Дописати коментар