Піднімається шепіт весняний

Піднімається шепіт весняний.

Сніг очей на дощі повело.

Дві душі. Або, може, дві рани.

Припорошене біле крило.

Ти не тут. Я тебе переймаю.

Ти як ліс. Як подільське село.

Древнє зілля забутого краю

Наче камінь в тобі проросло.

Із яких воно пусток прибилось?

У яких воно хащах цвіло?

Хай душа спочиває від сили.

Хай гойдає свічу над столом.

2007р.