четвер, 3 листопада 2011 р.

de novo


а можна було усе придумати заново
і вознамірившись все написати заново

і знаків окличних стояли б кленові палиці
щоб знаки окличні із небом тоді спізналися б

щоб знаки окличні густим частоколом слалися
і душу наповнили срібним роздзвонним галасом


щоб серце зростало і доростало мужності
щоб рими хрещаті обабіч стояли дружками

щоб знаки окличні весілля були сторожею
горіли свічками і гімни священні множили

щоб сипались мислі на біле прозріння змелені
і хлопчик щоб виріс у молодої з пелени

щоб знаки окличні настали в усіх розгалуженнях
займались вогнем і складками світло пружили

щоб струм усякався у серце крислате й тінисте
щоб руки тягнулись п’янкими плющами звинуті

це можна було усе придумати заново
і вознамірившись все написати заново

та знаки окличні у мжичку запались віхолу
імласто стояли рідкі і заледве дихали

темніли згинались ховали верхи присмалені
всліпали і врешті робилися запитальними

по тому ночами усяк обступали й мучили
і шпетили серце і рвали гаками колючими

з тих пір стало серце як зябра розлогі риб’ячі
не слухає вітру і мулом вростає глибоко

з гаками запитань вже наче воно й не знається
та станеться день що під зябра воно спіймається


2005р.

Немає коментарів:

Дописати коментар