Не знати вже – хто світ, а хто поет

Не знати вже – хто світ, а хто поет,

хто яблуко у кого на долоні,

кого і ким наповнено ущерть,

хто тінь чия і подих біля скроні?

Чиїм річкам болять мої мости?

Чиє каміння жде моєї піни?

Чия душа у небо полетить,

коли впаде до мене на коліна?

Усе моє – насіння, нива, час,

жагучий зойк і стогін у переймах.

І перший плач, що оживе між нас –

з моєї слави і ганьби моєї. 

2011р.