ГОЛОСІННЯ НАД АМАРГО

о Амарго о мій Амарго задихання моє імлисте

затихання моє над містом розливання моє під мостом

вороний мій останній шостий коню мій з порожнин гітарних

верболистий гіркий і хмарний

                         

у таверні в присілку біднім

ці жінки ці прокляті злидні ці жінки об отруйній крові

на відтятих твоїх головах цідять пісню мою на ганок

лущать пісню мою на ганок о Амарго немов квасолю

пазуристі жаскі і голі жил твоїх натягають линви

що мене задушить повинні

смерть заходить і смерть виходить

твоє серце тече по сходах серце з’юшене бурштинове

о лимонна моя любове о бентего моя незгасна

о зміє до голубки ласа  пазуриста тигрина душе

най тепер і мене задушать зложать навхрест мої дороги

анідлячого анідлякого

о Амарго о мій Амарго полудення моє шовкове

зупини загати цю мову оповий мої стегна мідні

вітром півночі морем півдня поламай мої чорні віти

хай не квітнуть нехай не світять 

2011р.