З циклу "Яйце-райце". ВІВЦІ З ВУСАМИ

прямісінько з кавунової волоті

їжаками огуду сколоті

жужмом у жменю зібрані

ідуть на багаті села жебрати

то випросять то й украдуть

води з вітряка зерна з кізяка

де з рушника ружі де ломоти з крижів

хто знав а хто й не знав

та де їх тепер знайдеш

сльозою пасльону в дитячі вічка

вузликом в бабині мички

лічи не долічишся

і клич не докличешся

од стежки до хвіртки од хвіртки до двору

шукають собі поради

з груші їжаків трусять

вусами сойок ловлять

ой а у вусах же у вусах

дівки гойдаються на коромислі

кислі сколотини ллє молодиця

дороги й пороги гори й горби

тільки зовсім нікого там любить

горшки пощерблені вишні розчахнуті

і діти подейкують там нехрещені

вечорниці лежать у бабиних скринях

свині качаються  у піснях

страшно аж дуже

отож і ворушать вівці вусами

тяжко протяги провівають

дженгуристого молодця шукають

щоб визволив од наруги

та всі коні давно вже глиняні

всі шаблюки тепер очеретяні

а парубки наче зранку обметені

кавунові душі їдять

про війну балачки плодять

чекати від них нічого

ідуть вівці йдуть геть

ратички скалічені

спираються на паліччя

а подовкіл баба чорна

стукає кісткою в частоколи

казани здоровенні лудить

каже що завтра сонця не буде

2011р.