Вже серпень диха холодом осіннім,
впліта у коси літа сивину.
Лякає сон холодним безгомінням
ще теплих вод мрійливу бистрину.
Торкає ніч вустами айстри ранні,
блищать пелюстки в мареві роси.
І врешті літа вогнища останні
уже лиш осінь зможе погасить.
Долає сон примовклі сонні трави,
осінню думу думає рілля.
А срібний місяць ходить по загравах –
в струмок забрів неквапом крізь гілля…
А літо губить юність і цвітіння,
а птахів знов гукає висота…
Мрійливий серпень з поглядом осіннім
з лелеками у вирій відліта.
1997р.
Немає коментарів:
Дописати коментар