НАРЕЧЕНА

по небесній падалиці

в сосновому тумані до колін

вранішньою гущавиною

свіжою стежкою завширшки як подих уві сні

біжить дівчина

повітря навколо неї дзенькає мов бите скло

ноги землі наче й не торкаються

стан перетягнутий двома сувоями полотна

навперехрест

країв не видно

вони десь високо

сорочка біла у плямах від роздавлених полуниць

у руках подрана хустка

за ногами тягнеться хміль і сині листочки

трава обабіч шарудить

то перепілки йдуть слідом

пошепки несуть недобру звістку

у неї летючі коси

але там заплутались рибини зір

і схиляють голову назад

у неї легкі руки

але на пальцях посідали великі нетлі

і рук не підняти

у неї гострі очі

але випари з далеких боліт намочили вітер

обліпили його очеретяним пухом

щоб він оглух

у неї палкі вуста

але дальні верби випустили геть усю свою гіркоту

і скривили їх

зовсім недалеко місток

але йти все важче

попереду виростають небачені лопухи

встають із землі соляні стовпи

а ззаду гупають сліпі боввани

хочуть схопити

хтось могутній з самого серця лісу

намотує на лікоть стежку

і повертає назад

шипшина дряпає руки і гукає

марнота марнота марнота

не втечеш не втечеш

там твоя кров твоя кров

ноги обплутує жимолость

від мосту назустріч іде мати сліз і зітхань

несе пера павичі

і лапи павучі

земля під нею тріщить

ріка за нею висихає

і втекти вже не можна

весь луг займає її чорна пісня

про любов і зраду

а тіло заплутують

її сухі пасльонові коси

2011р.