А в синім лузі
догоріло літо.
І кожен крок у
лузі догорів
корів, що вечір
молоком засвітять,
отих – по шию в
музиці – корів.
Котрі, як листя,
бурі й невагомі.
Котрі по листю
кроком шурхотять.
Вони спокійні. Їм
давно відомо
чого під осінь
тоншає життя.
Чого лелеки
залишили житла,
і хатам стало
ближче до могил.
А в молоці, що з ночі
сниться дітям,
удосвіта
прокинуться сніги.
2011.
Немає коментарів:
Дописати коментар