Багряне листя
лине з висоти,
й про щось таємне
осені питає.
А осінь пише й
надсила листи
тому, хто їх уже
не прочитає.
Сади струсили
вранішню росу,
сади не плачуть,
сонечком облиті…
Береза заплітає у
косу
останню нитку
бабиного літа.
А води сплять в
холодній глибині,
не йдуть русалки
на нічні купання.
І що тепер
лишається мені
у цім останнім
золотім згасанні?
А що мені?
Згрібати і нести,
і кидати в
холонучі багаття
ніким ще не
прочитані листи,
листи до
невідомих адресатів.
Іще не раз
здивується туман:
Чого ж тепло так
довго не зникає?
Не йде зима –
диви – не йде зима…
Вона листів од осені
чекає…
1998р.
Немає коментарів:
Дописати коментар