небо тримає сам
тільки це таємниця
він бо такий як вихор
гаряче й небесам
мовчки згорають птиці
баба у нс Секлета
зайнята довгим сном
люди пшеницю сіють
ходять по ній поети
їй бо вже все одно
руки їй груди гріють
таточко наш Микола
дім збудувати встиг
ні він живий ідосі
ходить ранковим полем
молиться до святих
мружаться ноги босі
мати у нас Марія
все вишива кущі
квіти мережить сиві
в небі зоря зоріє
часом ідуть дощі
часто падають сливи
2000р.
Немає коментарів:
Дописати коментар