Кружляє безвість
снігова –
недремно,
намертво, навпомац.
Вузлисті осені
судоми
назавжди снігом
укрива.
У вікна заховався
світ,
старі прикмети
добрих вулиць
десь погубилися,
забулись,
і вже не
вернуться живі.
Ти плачеш в
темному кутку.
Ти цій негоді,
певно, снишся.
І падає холодне
листя
моїх запізнених
спокут.
Ти серце кутаєш в
пальто,
і ти, лиш ти не
йдеш із виду.
І тільки ти від
мене підеш,
а не повернеться
ніхто.
2002р.
Немає коментарів:
Дописати коментар