ти затягни петлю мені на шиї
тоді ще раз за все мені прости
як горло наскрізь мотузок прошиє
ще затягни і різко відпусти
і я дихну ще раз а може двічі
повітрям чистим гострий біль зап’ю
не озирайся не дивись у вічі
вони не ті вони тебе уб’ють
хоча тобі вже все одно не жити
в найгарячішій із моїх пожеж
ти дивом спромоглася не згоріти
та все одно без мене ти помреш
помреш не так не так як я без тебе
не так як я і звісно не в петлі
ти щезнеш мов останній промінь неба
що сірничком погасне на землі
то убде потім я лишуся жити
і не одне життя ще отрую
а поки що ти дай мені зігрітись
зігрітись об приреченість твою
1999р.
Немає коментарів:
Дописати коментар