З Сєргєя Єсєніна. Молодик сховав за клунями...

* * * *

Молодик сховав за клунями
Жовтий лик від сонця ярого.
Сяйвом луки, ген, заврунює
З неба яснозоре марево.

Ранок туманіє росами ,
наче глиб очей невістиних.
Мов прочанка з довгим костуром,
прибрела весна розхристана.

Всі берізки в лісі тихому
дзвін-сережками обряснила.
Вранці – крізь бузкові віхоли –
як метелик, в небо шаснула.

_____________________________

Текст оригіналу:

* * * *
Прячет месяц за овинами
Желтый лик от солнца ярого.
Высоко над луговинами
По востоку пышет зарево.

Пеной рос заря туманится,
Словно глубь очей невестиных.
Прибрела весна, как странница,
С посошком в лаптях берестяных.

На березки в роще теневой
Серьги звонкие повесила
И с рассветом в сад сиреневый
Мотыльком порхнула весело.

1916г.