Ловила Смерть у річці пічкуру...
Ірина Гей
Ірина Гей
а смерть водила
напувати коней
з косою проз
любисток і полин
у біле вбрана
взута в постоли
хустина прана рукави
червоні
і коні мов
попереду ішли
й немов позаду
простували коні
на кладці
привітала пастушка
йому надвечір
дихалось привільно
йому у грудях марилось
весілля
сорочка молодої
ворухка
і дух стодоли і
безмірна сила
а смерть його
торкнула за рукав
а смерть у воду
сонце покотила
а двоє коней бігли
до води
а смерть на коней
з берега дивилась
буцався чорний реготався
білий
і розігнавши
сутінки руді
журився Бог над
чорним вододілом
одна зоря в руках
його тремтіла
тремтіла друга в
нього в бороді
а смерть лиш
оскирнулась та й пішла
додолу вістрям
косу нахилила
і вже заледве
стримуючи плач
малий ангелик у
сорочці білій
в село погнав
корів осиротілих
поніс у торбі
батіжок і брилик
прозорі пера
гублячи з крила
2011р.
Немає коментарів:
Дописати коментар