Старий король років проміння студить,
очима наостанок він снує
по тому, чого завтра вже не буде,
не буде завтра, а сьогодні – є…
Ще слуги носять вина і фазанів,
і пам’ять тоне в цокоті
копит.
Усе ще є. Та все воно – на грані…
Остання крапля буде ще – і квит.
Та все живе, болюче й передчасне:
мисливську сурму чути звіддаля…
І навіть грізна шибениця пахне
усмішкою старого короля.
1999р.
Немає коментарів:
Дописати коментар