1
Сивий господар
човна
дитя синьої тиші
річки спекотним
літом ловить
срібних
риб рахує літа
пихкає люлькою
пере картату
сорочку
в нього бувають
сльози краплі
води
з порожньої сітки
2
Річка ласує його
духом
він ріже їй вени
ходить
по
ній випростує їй
руки і скочується
з неї стрілкою
годинника
3
У жаб’ячій
ночі
вовтузяться
комарі
капає на смолу
вербина
слина човен
спочиває
вночі він дихає
спертим духом
лісового
зілля і невідомо
скільки кілець
мало
дерево з якого
він змайстрований
4
Вночі господар
човна звичайно
спить і невідомо
скільки ночей він
спить
хоч і не
пропустив
ще жодного
літнього
ранку торкав його
груди носом човна
нахабно і звично
розпанахував горло
тиші давньою
піснею
5
Водяник щоночі
спить під човном
у липкому куширі
йому приємно
згадувати себе
молоденьким
водяником
який щоранку
пере-
стрибував
новенького
блискучого
човника
лякаючи хлоп’я
яке розбивало
веслом
рештки дитячого
сну
6
Господар човна
добре не пам’ятає
свого імені ні
імен
своїх жінок
у нього кульгава
пам’ять
проте він пам’ятає
отого хлопчика
в полотняних
штанцях
який був його
сином
і колись помер од
гарячки
поздоровкавшись
з березневим
водяником
7
Сто років
живе човен
його господар знає
що час ніколи
не зупиняється
хіба на хвилинку
коли він не
встигає
до сходу сонця
витрусити
останнього
лина
8
Зелені жаби
звикли до цього
безміру часу
який легко
вміщається
в човна
тихою водою
господар радіє
бо має його
багато
і не знає ще
а човен дірявий
вода скоро
заповнить
його по вінця
і господар тихо
піде
на дно
твердо знаючи
що вода ніколи
не зупиняється
2000р.
Немає коментарів:
Дописати коментар