ритмічний сон
кармінового літа
відходить в ману
сонних кладовищ
лишилось диму
втомлено сивіти
над білим димом
білих попелищ
тяжка тяжба
зігріє не осінню
а вже якусь
агоністичну суть
холодні дні
по-біженськи сновійні
стрімких птахів
вервечку в ніч несуть
криклива даль
оголених пейзажів
стражда без пензлів
і без полотна
тьмяніють сонні
марення зображень
на голім місці
голого сукна
закляклих верб
поснулі акварелі
химерно-римо
відбива вода
зима десь грає на
віолончелі
на сонний шлях
відбитки наклада
тяжба дощів
задумає сонату
промерзлі пальці
захотять зіграть
йде літо бабине в
мою осінню хату
щоб їй не так
хотілось помирать
1997р.
Немає коментарів:
Дописати коментар